Конфлікт інтересів, підстави для його виникнення та шляхи врегулювання
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі , опубліковано 17 січня 2020 о 11:49 Розділ: Інформаційні матеріали
Законом України від 14 жовтня 2014 року №1700-VI «Про запобігання корупції» (далі – Закон №1700) визначено поняття потенційного та реального конфлікту інтересів у осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
В основі обох видів конфліктів лежить приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
З огляду на це, статтею 1 зазначеного Закону визначено термін «потенційний конфлікт інтересів», а саме - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Інший термін, визначений Законом, це «реальний конфлікт інтересів» - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Тобто, термін «потенційний конфлікт інтересів» визначає, що прийняття упередженого рішення у зв’язку з наявністю приватного інтересу (будь-якого майнового чи немайнового інтересу у посадової особи, у тому числі зумовленого особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі тих, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях) може тільки статися або не статися у майбутньому, а термін «реальний конфлікт інтересів» визначає, що прийняття посадовою особою рішення вже відбувається (відбулось) під впливом приватного інтересу.
Безумовно, що наявність близьких осіб, які потрапляють у сферу службових повноважень державного службовця, обумовлює виникнення приватного інтересу та утворення потенційного конфлікту інтересів.
У редакції Закону №1700, яка набула чинності з 1 січня 2020 року, термін «близькі особи» - члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта.
Наприклад, як що функції посадової особи передбачають проведення перевірок юридичних осіб, керівні посади в яких займають близькі особи, або засновниками яких виступають близькі особи, має місце потенційний конфлікт інтересів (до проведення такої перевірки).
Іншим прикладом може бути виконання посадовою особою функцій адміністрування або контрольно перевірочної роботи стосовно фізичної особи, яка потрапляє під визначений Законом перелік «близькі особи».
Статтею 28 Закону визначені дії державного службовця у разі виникнення у нього потенційного або реального конфлікту інтересів, а саме:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Пунктом 3 статті 28 цього Закону визначено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Пунктом 4 цієї ж статті передбачено, що безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
Тобто, відповідальність за врегулювання конфлікту інтересів після відповідного повідомлення працівника покладається на безпосереднього керівника або керівника органу повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади такого державного службовця.
Статтею 29 Закону №1700 визначені заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.
Так, зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляду обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів передбачає, що посадові особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.
Статті 29 – 36 Закону №1700 більш детально розкривають сутність кожного із заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів.
Також Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839 затверджені Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, якими слід керуватись для практичного опрацювання кожного окремого випадку.
Законом або іншим нормативним документом не визначена форма рішення про врегулювання конфлікту інтересів.
Разом з тим, таке рішення повинно містити конкретні розпорядчі заходи, визначені ст. 29 – 36 Закону №1700. Враховуючи, що рішення стосуються організації роботи у державній установі, воно затверджується відповідним наказом такого державного органу (установи).