Податкова соціальна пільга (далі − ПСП) застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
ПСП починає застосовуватися до заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги або про відмову від неї.
Проте ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується без подання зазначених заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.
Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги» (далі – Порядок).
Якщо платник має декілька підстав для застосування пільги, то в заяві необхідно вказати, якою саме пільгою він хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи.
Якщо у державного службовця є право на підвищений розмір ПСП, то він має подати заяву із зазначенням якою саме пільгою бажає користуватися та додати до заяви підтвердні документи.
Відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.
Нормативно-правова база: ст. 169 Податкового кодексу України.