Юридична особа, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі нагадує, що відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Пунктом 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є:

платники земельного податку (п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ):

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (п.п. 269.1.1.1 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (п.п. 269.1.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ);

платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Частиною першою ст. 9 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі – Закон № 161) визначено, що орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка. Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному ЗКУ, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених ст.ст. 135 – 139 ЗКУ. Договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря (абзац четвертий частини першої ст. 31 Закону № 161).

Підпунктами «а» і «б» п. 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:

дані державного земельного кадастру;

дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, юридична особа, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.

До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку юридична особа сплачує орендну плату відповідно до договору оренди землі.

Детальне роз'яснення розміщене в категорії 111.01 загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу, який розміщений на вебпорталі ДПС України за покликанням https://zir.tax.gov.ua/.